Витоки та історія Музею Фолькванг
Історія Музею Фолькванг бере свій початок від злиття двох самобутніх спадщин. У 1902 році Карл Ернст Остхаус заснував приватний музей Фолькванг — колекцію, що була натхненна особливим баченням сучасного самовираження. Згодом до неї приєднався Ессенський Kunstmuseum, заснований у 1906 році. У 1922 році ці дві структури об'єдналися, утворивши інституцію, яка сьогодні існує в Ессені, Німеччина. Цей союз дав початок великій колекції, зосередженій на розвитку мистецтва XIX та XX століть.
Сама назва несе в собі глибокий архаїчний зміст. Вона походить від концепції Fólkvangr — лугу мертвих у скандинавській міфології, яким править богиня Фрейя. Цей зв'язок із темами життя та пам'яті створює тихий, піднесений фон для творів, що зберігаються в стінах закладу. Музей вже довгий час слугує простором, де через його фізичну присутність можна спостерігати за еволюцією сучасного мистецтва.
Фундамент установи був закладений завдяки прагненням приватних колекціонерів та мінливим течіям історії. Об'єднавши Ессенський Kunstmuseum та музей Фолькванг, це місце стало центральною точкою для вивчення мистецьких трансформацій. Воно залишається важливим сховищем для тих, хто цікавиться шляхом розвитку модернізму крізь віки.
Архітектурний образ та будівля
Архітектурна присутність Музею Фолькванг визначається глибоким діалогом між епохами. Оригінальна споруда, зведена ще у 1902 році, слугує історичним фундаментом установи. Ця давня будівля була продумано розширена завдяки значному прибудову, спроєктованому бюро David Chipperfield Architects. Це доповнення, що відкрило свої двері у січні 2010 року, збільшило площу існуючого музейного простору на 16 000 квадратних метрів.
Прибудова вирізняється напівпрозорим фасадом, виготовленим із перероблених скляних плит. Такий вибір матеріалу дозволяє будівлі вступати у взаємодію із мінливим природним світлом Ессена, Німеччина. Дизайн створює відчуття відкритості, гармонійно інтегруючи сучасний об'єм в історичну архітектуру. Гра бетону та скла гарантує, що нові простори відчуваються єдиним цілим з оригінальним об'єктом, водночас забезпечуючи необхідний масштаб для сучасних експозиційних потреб.
Основні колекції та відділи
Багатство фондів Музею Фолькванг охоплює неймовірну панораму мистецтва XIX та XX століть. Ця колекція простежує еволюцію сучасного експресионізму через різноманітні медіа, включаючи розмаїте та витончене зібрання гравюр і малюнків. Окрім цих європейських традицій, установа зберігає колекцію античного та поза-європейського мистецтва, що відкриває ширший горизонт людської творчості, охоплюючи різні епохи та географічні простори.
Значна частина ідентичності музею криється у його спеціалізованих відділах. Фотографічна колекція розрослася до вражаючих масштабів, налічуючи понад 50 000 знімків, що документують візуальну культуру через безліч об'єктивів та технічних прийомів. Поруч із цим, у стінах Німецького музею плакатів (Deutsche Plakat Museum) зберігається близько 340 000 плакатів. Ці графічні витвори є справжньою візуальною хронікою політичного дискурсу, економічних трансформацій та культурних настроїв — від часів Веймарської республіки до епохи Холодної війни.
- Німецький музей плакатів: приблизно 340 000 плакатів
- Фотографічна колекція: понад 50 000 фотографій
Шедеври колекції
Стояти перед Frau vor untergehender Sonne — це ніби зустрітися з тишею 1818 року. Твори Каспара Давіда Фрідріха володіють такою непорушністю, що вимагають від глядача особливого терпіння. Поруч важка, ритмічна праця 1888 року втілена у Вінсента Вільлема Ван Гога у його полотні Quay with Men Unloading Sand Barges. Мазки пензля тут мають фізичну вагу, відчуття руху та індустріальної сили, яке залишається майже відчутним навіть у цій застиглій миті.
Колекція переносить нас від цих споглядальних пейзажів до структуроваваної інтенсивності Поля Сезанна. Його La carrière de Bibémus пропонує глибоке дослідження форми та геологічної присутності. Цей акцент на структурі знаходить зовсім іншу, більш несамовиту енергію у творах німецьких експресіоністів. Leaping Dancer Ернста Людвіга Кірхнера захоплює особливу, нервову вітальність, що визначає перехід епохи до емоційної безпосередності.
У роботах Ежена Анрі Поля Гогена також відчувається глибокий первісний дух. Його Contes Barbares, датовані приблизно 1902 роком, представляють відхід від натуралізму попередніх десятиліть. Присутність цих полотен створює діалог між спостереженням за зовнішнім світом та вираженням внутрішніх станів душі.
Епоха нацизму та чистки в мистецтві
Історія установи містить глибокий розрив, спричинений приходом нацизму до влади. У цей період режим здійснив систематичну чистку творів, класифікованих як «дегенеративне мистецтво». Ця кампанія була спрямована проти різноманітних напрямів, включаючи абстракцію, кубізм, експресіонізм, сюрреалізм та імпресіонізм. У 1937 році Йозеф Геббельс організував виставку для демонстрації цих робіт, які уряд визначив як неприйнятні. Політичні зрушення безпосередньо вплинули на колекцію музею, що призвело до вилучення понад 1200 художніх творів із його фондів.
Втрата цих експонатів утворила значну порожнечу в історії музею. Серед митців, чиї роботи були вилучені з колекції, були Жорж Брак, Поль Сезанн, Джорджо де Кирико, Анрі-Едмонд Кросс, Андре Дерен, Анрі Матіс та Едвард Мунк. Окрім вилучення цих конкретних творів, масштаби руйнування були колосальними. Нацистський уряд спалив приблизно 5000 художніх творів, які вважалися непридатними для продажу. Ця епоха залишається важким розділом у наративі музею, marking час, коли художнє самовираження було придушене державною ідеологією.
