1
Piger på vej til brønden efter vand ved middagstid. Cività d'Antino
Копія олією ручної роботи від $206 36 × 28 cm
Картина, яка принесла славу Henry Lørup, — це Piger på vej til brønden efter vand ved middagstid. Cività d'Antino (1890); вона експонується в Statens Museum For Kunst, Копенгаген. Selvportræt (1890) та Palazzo Ferrante i Cività d'Antino (1890) не поступаються їм у серцях колекціонерів та відвідувачів музеїв. З 4 робіт Henry Lørup у нашому каталозі ці 4 є найбільш шанованими; кожна з них представлена з датою створення, назвою музею та описом її унікальності.
Рейтинг сформовано на основі нашого показника популярності, що поєднує кількість пошукових запитів, переглядів та замовлень для кожної роботи. Оновлено Листопад 2026. Кожен шедевр на цій сторінці можна замовити як художню олійну репродукцію ручної роботи музейного рівня або як високоякісний арт-принт у будь-якому обраному вами розмірі.
1 музеїв, у яких зберігається більшість картин на цій сторінці.
| Музей | Місто | Твори Henry Lørup | Картини зі цього списку |
|---|---|---|---|
 Statens Museum For Kunst |
Копенгаген | 4 | Piger på vej til brønden efter vand ved middagstid. Cività d'Antino, Selvportræt, Palazzo Ferrante i Cività d'Antino |
Шедеври Henry Lørup, створені протягом лише 2 років, з 1890 по 1891: найкращі миті кожного року.
Piger på vej til brønden efter vand ved middagstid. Cività d'Antino (1890), Statens Museum For Kunst, Копенгаген. Далі йдуть Selvportræt (1890) та Palazzo Ferrante i Cività d'Antino (1890).
23 років: Piger på vej til brønden efter vand ved middagstid. Cività d'Antino датована 1890 роком, а Henry Lørup народився(-лася) у 1867.
У нашому каталозі представлено 4 робіт Henry Lørup, датованих періодом з 1890 по 1891.
Більшість із них знаходяться в Statens Museum For Kunst (Копенгаген). У таблиці вище перелічені музеї по черзі.
У 1890: 3 із 4 робіт на цій сторінці датуються цим часом, серед них Piger på vej til brønden efter vand ved middagstid. Cività d'Antino.
Найдавніша робота на цій сторінці датована Piger på vej til brønden efter vand ved middagstid. Cività d'Antino (1890), найновіша — Maleren Harald Holm (1891).
Piger på vej til brønden efter vand ved middagstid. Cività d'Antino, Selvportræt та Palazzo Ferrante i Cività d'Antino — це одні з 4 робіт на цій сторінці, що належать Statens Museum For Kunst, Копенгаген.
Так. Кожну картину на цій сторінці можна замовити як музейну репродукцію, написану олією вручну, або як художній принт у будь-якому обраному вами розмірі — безпосередньо зі сторінки самої картини.
The brush moves across the canvas with a heavy, deliberate weight. In his 1891 portrait of Harald Holm, Henry Lørup strips away the distractions of color to focus on the raw presence of the subject. The scene is stark. A painter stands amidst potted plants, palette held in hand, rendered through thick impasto and a monochrome palette that emphasizes form over ornament. This is not a soft or romanticized view of the artist's life; it is a grounded, realist observation.
Lørup’s own image appears in his Selvportræt, a work created between 1882 and 1898. Here, the technique remains focused on the physical reality of the moment. The artist presents himself with a certain severity, using light and shadow to define the space around him. There is no attempt to hide the labor behind the art.
Born in 1867, Lørup operated within the late 19th-century Danish art scene, a period marked by a tension between traditional romanticism and a new, more direct way of seeing. His work often reflects this shift toward a more somber, realistic sensibility. He avoids the flamboyant for the sake of the fundamental.
His technical approach is characterized by:
Though his life was short, ending in 1898, Lørup's contributions remain held within the permanent collections of major institutions. His works, such as the portrait of Harald Holm and his own self-portrait, are part of the Statens Museum for Kunst in Copenhagen. These pieces provide a window into the social and artistic dynamics of Denmark at the close of the century, capturing a moment where the artist's identity was being renegotiated through the very act of painting.