Автор
Народився в Війтвайтер, США
Ранні роки та фотографічні перші кроки
Народився: 16 лютого 1868 року, Вітвотер, Вісконсин
Батьки: Асахель «Джонсон» Кертіс (священник, фермер, ветеран Громадянської війни) та Еллен Шеріф.
Браття та сестри: Рафаель, Едвард, Ева та Асахель Кертіс.
Ранні життєві труднощі через злидні батька змусили родину переїхати до Міннесоти.
Покинув школу лише у шостому класі, проте продемонстрував ранній інтерес до фотографії, власноруч сконструювавши свою першу камеру.
У 1885 році проходив навчання на фотографа в Сент-Полі, штат Міннесота.
У 1887 році переїхав до Сіетла, штат Вашингтон, де відкрив власні фотостудії, спочатку працюючи у партнерстві з Расмусом Роті, а згодом із Томасом Гаптіллом.
Проєкт «Північноамериканський індіанець»
Початок: Натхненний своїми першими портретами корінних американців, такими як принцеса Анджеліна (Кікісомло), Кертіс розпочав монументальний проєкт з документування культур та традицій автохтонних народів американського Заходу.
Фінансування: У 1906 році він залучив 75 000 доларів від Дж. П. Моргана для створення двадцятивтомної серії, що містила приблизно 1500 фотографій. Як компенсацію Моргану було обіцяно 25 комплектів та 500 оригінальних відбитків.
Масштаб: Проєкт мав на меті зафіксувати не лише портрети, а й етнографічні деталі племінного життя: традиційний одяг, житло, церемонії, їжу, дозвілля та усні перекази. Кертіс зробив понад 10 000 записів мов та музики корінних народів на воскових циліндрах і створив понад 40 000 фотографічних зображень представників понад 80 племен.
Команда: До роботи було залучено команду, до якої входили Вільям Е. Майєрс (письменник), Білл Філліпс (логістика) та Фредерік Вебб Ходж (антрополог і редактор).
Публікація: Попри початковий план тривалістю у п'ять років, проєкт розтягнувся на два десятиліття, результатом чого стало видання 222 повних комплектів.
Фотографічний стиль та техніки Кертіса
М’який фокус: Кертіс використовував естетику м’якого фокусу, популярну в той час, щоб створити зображення з ефектом сновидіння. Цей стиль водночас вихваляли за його художню красу та критикували за потенційне романтизування або приховування реалій життя індіанців.
Зйомка на великоформатні камери: Він використовував великоформатні камери для створення високоякісних негативів, придатних для фотогравюри.
Фотогравюра: Витончена техніка друку, яка дозволяла детально відтворювати фотографії, передаючи тонкі тональні варіації та текстури.
<Постановка та співпраця: Хоча Кертіс прагнув документувати автентичне життя племен, деякі критики стверджують, що його зображення були постановами або під впливом західних художніх канонів. Він тісно співпрацював з громадами корінних американців, часто покладаючись на їхні знання та допомогу у відтворенні традиційних сцен.
Спадщина та історичне значення
Збереження культур корінних народів: Робота Кертіса є безцінною як історичний документ культур Північної Америки в період, коли багато традицій стрімко зникали через політику асиміляції та експансію на захід.
Складна рецепція: Його спадщина залишається предметом постійних дискусій: одні висловлюють захоплення його зусиллями з документування автохтонних народів, тоді як інші критикують «колоніальний погляд», притаманний його проєкту, та ризик викривлення або романтизації реальності.
Вплив на етнографічну фотографію: Амбітний масштаб і ретельна документація Кертіса вплинули на наступні покоління етнографічних фотографів.
Виставки та визнання: Його роботи експонувалися на міжнародному рівні, зокрема на фестивалі Rencontres d’Arles у Франції в 1973 році.
Смерть: Помер 19 жовтня 1952 року.
Поза межами фотографії: кіно та пізні роки
Раннє кінематограф: Кертіс експериментував з рухомими зображеннями ще у 1906 році.
У країні мисливців на голів (1914): Повнометражний фільм, що зображує життя народу квакіутль; він став примітним як один із перших фільмів, де знімалися виключно актори з числа корінних американців.
Пізня кар'єра: Після завершення проєкту «Північноамериканський індіанець» Кертіс працював у Голлівуді як портретний та репродукційний фотограф.
